Приветствую Вас Гость | RSS

Дмитрий АНАНЬЕВ

Вторник, 13.11.2018, 09:31
Главная » Файлы » Мои файлы

домашнее задание по уроку №22
23.02.2014, 15:54
1)Основою самосвідомості середньовічної людини було почуття нерозривного зв’язку з її общиною, станом і соціальною функцією. Усе життя людини від народження до смерті було регламентоване. Вона майже ніколи не покидала місце свого народження. Її життєвий світ був обмежений рамками общини і станової належності. Як би не складалися обставини, дворянин завжди залишався дворянином, а ремісник — ремісником. Соціальний стан для неї був так само органічним і природним, як власне тіло. Кожному стану властива своя система чеснот, і кожний індивід повинен знати своє місце. «Становий» індивід не відокремлював себе від своєї соціальної належності. Середньовічна людина, виконуючи безліч традиційних ритуалів, бачила в них своє справжнє життя.

Середньовічна думка не знала ідеї розвитку власної особистості. Для неї «віки життя» так само природні та неминучі, як і пори року. Дитинство в розумінні середньовічної людини не якийсь особливий період «підготування до життя», а її природний стан. Людина природно виростає, подібно дереву, всі фази росту і кінцевий результат якого визначені заздалегідь. Однозначно прив’язуючи індивіда до його сім’ї і стану, феодальне суспільство строго обмежувало рамки його «вільного самовизначення», йому не потрібно було вибирати ні рід занять, ні світогляд, ні навіть дружину. Усе це робили за нього інші, старші.
2)Готичний стиль — це художній стиль, що виявився завершальним етапом у розвитку середніх століть культури країн Західної Європи (між серединою 12 і 16 століть). Термін «Готика» введений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва, що вважалося «варварським».


Готика зародилася в Північній частині Франції (Ільде-Франс) у середині 12 ст. і досягла розквіту в першій половині 13 ст.

Готика розвивалася в країнах, де панувала католицька церква, і під її егідою феодально-церковної основи зберігалися в ідеології і культурі епохи Готики. Готичне мистецтво залишалося переважно культовим по призначенню і релігійним по тематиці: воно було співвіднесено з вічністю, з «вищими» ірраціональними силами.

Відомо, що готичний художній стиль, визначився у своїх типових рисах під час розвитку західноєвропейської середньовічної художньої культури. Беручи початок в середині XII ст. у північних та центральних областях Франції на теренах Іль де Франса, він отримав загальноєвропейське поширення і пройшов ряд самостійних етапів еволюції та національних версій.

Розквіт середньовічної художньої культури виникав на базі інтенсивного соціального руху широких народних мас, які викликали ще задовго до формування мистецтва могутні ідеологічні течії. Художня культура сягає корінням безпосередньо до самодіяльної практики соціального низу. Таким чином, прагнення особистості на увагу до себе підготувало основу для появи нових форм та способів самовираження у художній культурі.

Зі зростанням чисельності міст та піднесенням ролі, яку вони відігравали, зростала потреба в нових формах організації праці. Ремісники у містах об‘єднувалися в союзи та цехи. Зміцнення міських ремесел сприяло формуванню міської культури.

В багатьох містах на базі церковних та приходських шкіл виникали університети, як нові форми культурно-просвітницьких установ. Вони сприяли розвитку освіченості та поступово змінювали мислення середньовічної людини. Посилюється дух раціоналізму, дух допитливості, встановлюється тенденція до дослідження нового. Зростала індивідуалізація світовідчуття кожної особистості. Поступово університети перетворилися на своєрідні інтелектуальні центри.

Щодо положення митця, архітектора, то як висококваліфіковані майстри вони мали певний ранг та статус у суспільстві і працювали вони, зрозуміло, на замовника (суверена чи священика). Але при цьому їм була притаманна деяка свобода самовираження як творчій особистості. Це давало можливість автору надати своєму творінню неповторного вигляду.

Собори та ратуші будувались на замовлення міської комуни, однак всі вони відрізнялися своєю особливою темою чи ідеєю. Це свідчить, що кожна будівля цілком була підлеглою певного плану чи задуму. Саме у готичний період починається теоретизація техніки мистецтва. Але в розмаїття образів впліталися такі, що мали зовсім віддалене відношення до загальної церковної чи архітектурної концепції.

Існує багато так званих готичних гротесків, які є відлунням народної фантазії. І хоча діячі церкви з розпачем дивилися на цю самодіяльність, але не могли нічого вдіяти, бо тут діяла стихія колективного народного мистецтва. Декілька поколінь художників-ремісників будували та прикрашали собор, і внаслідок цього можна бачити не тільки приклади загальної стильової обробки будівлі, але й взірці індивідуальної уяви майстрів.

Середньовічні майстри віддавали перевагу яскравим кольорам, це помітно з вітражів, мініатюр та скульптур (готика була поліхромною, тому скульптури та стіни розфарбовувалися). Готичні собори великі, живописні, вони є відлунням реального життя середньовічного міста.

Слід зауважити, що середньовічний майстер вже не є рабом, за ним визнаються права людини, але фактично він не є цілком вільним від обставин життя. Він ніби належить самому собі і в той же час не належить, що знайшло відгук у його творчості. Середньовічні майстри не залишали своїх імен історії, вони просто працювали над своїм ремеслом.

Отже, закони цього ремесла і закони конструкції приводили до використання певних форм в мистецтві, а втілення бажання змінити форму, стиль примушували міняти конструкцію та винаходити нові прийоми в обробці матеріалів. Зміни в конструкції змінювали естетику, тобто сам архітектурний стиль. Спадає на думку, що все це — одночасний процес: естетика змінює техніку, а техніка змінює естетику.

Відомо, що поворот до готики почався з архітектури та потім розповсюдився на скульптуру, живопис та інші види мистецтва.
3)
К середине 12 в. во Франции, занимавшей передовые позиции в экономической, общественной и политической жизни Европы, зарождается новый стиль - готика, который затем распространяется по всей Европе. Италия попала в орбиту готики в 1330-е гг., другие страны - с 15 в. Термин «готика» возник в эпоху Возрождения для обозначения всего средневекового (варварского, готического - от названия племени готов). В 19 в. для обозначения искусства 9-12 вв. был принят термин «романский стиль», были ограничены хронологические рамки готики, в ней выделили раннюю, среднюю и позднюю стадии. Современники в 12 в. называли готические новшества «французской манерой».
В 12-13 вв. феодальное общество достигло апогея в своём развитии. Самосознание феодалов воплотилось в освящённом церковью институте рыцарства - общности и равенства благородных воинов, с его кодексом морали и поведения. Небывалого могущества достигла римская католическая церковь, претендовавшая на роль всеевропейской державы.
В это время происходит рост и расцвет городов. В ходе борьбы со своими сеньорами многие города добивались самоуправления, что содействовало их развитию. Городские ремесленные цеха и гильдии, нуждались в точных профессиональных знаниях. Это вело к активному изучению и накоплению знаний о явлениях и свойствах окружающего мира. Культуру стал пронизывать светский дух. В городах стали возникать светские школы, университеты. Рост свободомыслия, еретические течения вызвали сопротивление церкви, которая стремилась нейтрализовать успехи позитивного знания, приспособить их к своим нуждам, сохранить престиж христианства. В этих условиях совершалось сложение художественного стиля готики, осуществлённого в главном его феномене - городском кафедральном соборе.
Готическая архитектура наиболее точно отразила мышление своего времени. Сущность готики - в сопоставлении противоположностей, в способности объединить в одном целом космическую бесконечность и конкретную реальность детали. Готический городской собор как раз и отражает устремлённость всего здания и человека в нём в небо, в космос. 
4)В средневековом городе собор долгое время был единственным общественным
зданием. Он исполнял роль не только религиозного, идеологического,
культурного, просветительского центра, но и административного и в какой-то
степени хозяйственного. Позднее появились ратуши и крытые рынки, и часть
функций собора перешла к ним, но и тогда он отнюдь не остался только
религиозным центром. Представление о том, что «главные задачи города.служили
материальной основой и символами конфликтующих социальных сил, доминировавших
в городской жизни: замок-опора светской феодальной власти; собор-воплощение
власти духовенства; ратуша-оплот самоуправления горожан» (А.В.Иконников)-
справедливо только отчасти. Их безоговорочное приятие упрощает социально-
культурную жизнь средневекового города.
5)Готический стиль, художественный стиль, явившийся завершающим этапом в развитии средневекового искусства стран Западной, Центральной и частично Восточной Европы (между серединой 12 и 15—16 вв.) . 

Термин "готика" введён в эпоху Возрождения как уничижительное обозначение всего средневекового искусства, считавшегося «варварским» . С начала 19 в. , когда для искусства 10 — 12 вв. был принят термин романский стиль, были ограничены хронологические рамки готики, в ней выделили раннюю, зрелую (высокую) и позднюю фазы. Готика развивалась в странах, где господствовала католическая церковь, и под её эгидой феодально-церковные основы сохранялись в идеологии и культуре эпохи готики. 

Готическое искусство оставалось преимущественно культовым по назначению и религиозным по тематике: оно было соотнесено с вечностью, с «высшими» иррациональными силами. Для готики, характерны символико-аллегоричный тип мышления и условность художественного языка. От романского стиля готика унаследовала главенство архитектуры в системе искусств и традиционные типы зданий. 

Особое место в искусстве готики занимал собор — высший образец синтеза архитектуры, скульптуры и живописи (преим. витражей) . Несоизмеримое с человеком пространство собора, вертикализм его башен и сводов, подчинение скульптуры динамичным архитурным ритмам, многоцветное сияние витражей оказывали сильное эмоциональное воздействие на верующих.
6)
оеобразный готический стиль в архитектуре складывался на севере современной Франции, в провинции Иль де Франс, а также на территории современной Бельгии и Швейцарии. Несколько позже — в Германии. Есть данные, что уже в начале XII в. мастера аббатства Сен-Дени близ Парижа под руководством аббата Сюжера начали разработку новой конструкции типично готической стрельчатой арки. Церковь монастыря Сен-Дени, созданная по проекту аббата Сугерия, считается первым готическим архитектурным сооружением. При её постройке были убраны многие опоры и внутренние стены, и церковь приобрела более грациозный облик по сравнению с романскими «крепостями бога». В качестве образца в большинстве случаев принимали капеллу Сент-Шапель в Париже.

От романского стиля Готика унаследовала главенство архитектуры в системе искусств и традиционные типы культовых зданий. Особое место в искусстве Готики занимал собор - высший образец синтеза архитектуры, скульптуры и живописи. В отличие от романского стиля с его круглыми арками, массивными стенами и маленькими окнами, для готики характерны арки с заострённым верхом, узкие и высокие башни и колонны, богато украшенный фасад с резными деталями (вимпергитимпаныархивольты) и многоцветные витражные стрельчатые окна. Все элементы стиля подчёркивают вертикаль.
7)реход от романского стиля к готике в скульптуре произошел несколько позже, чем в архитектуре, но затем развитие совершалось в необычайно быстрых темпах, и готическая скульптура на протяжении одного столетия достигла своего наивысшего расцвета.

Готическая скульптура была органической частью архитектуры собора. Принцип единения всех видов искусств, их подчинения архитектуре нашёл яркое и полное воплощение в готике. С готическим зодчеством неразрывно связано и развитие пластики. Ей принадлежит первое место в изобразительном искусстве этого времени. Хотя готика знала рельеф и постоянно к нему обращалась, основным типом готической пластики была статуя. Становление готической скульптуры связано со строительством Шартрского, Реймского и Амьенского соборов, насчитывающих до двух тысяч скульптурных произведений.

Готика - период расцвета монументальной скульптуры, в ней возрастает значение статуарной пластики, в рельефе появляется тяга к горельефу - высокому рельефу.

Готические фигуры воспринимаются, особенно на фасадах, как элементы единой гигантской декоративно-монументальной композиции. Отдельные статуи или статуарные группы, неразрывно связанные с фасадной стеной или со столбами портала, являются как бы частями большого многофигурного рельефа. Все же, когда направлявшийся в храм горожанин приближался вплотную к порталу, общая декоративная целостность композиции исчезала из поля его зрения, и его внимание привлекала пластическая и психологическая выразительность отдельных статуй, обрамляющих портал, и надвратных рельефов, подробно повествующих о библейском или евангельском событии. В интерьере же скульптурные фигуры, если их ставили на выступающие из столбов консоли, были обозримы с нескольких сторон. Полные движения, они отличались по ритму от стройных устремленных ввысь столбов и утверждали свою особую пластическую выразительность.
8)истецтво середньовіччя довго залишалося неприйнятим. Але от прийшовосмислення, і привабливість цього мистецтва зачарувала серця людей,втомлених від вихолощених норм класицизму.


Ось як характеризує Гоголь середні століття: «... величні, якколосальний готичний храм, темні, похмурі, як його перетинаються однііншим склепіння, строкаті, як різнокольорові його вікна і купа ізузорівающіх йогоприкрас, піднесені, сповнені поривів, як його летять до неба стовпиі стіни, що закінчуються мелькали в хмарах шпіцем1 ».

У XII столітті відбувається архітектурна революція, яка видозміниласередньовічне зодчество. 
Про готичному стилі чимало написано в науковій літературі. Вивченням цьогонапряму в світовій культурі займалися такі видатні архітектори як П'єрде Монтер, печіння Монапасьен та ін Цей стиль своєрідний, він буквальновидозмінив середньовічне зодчество. Храмові будівлі знайшли готичнувертікаль.Для багатьох людей цей стиль привабливий тим, що храмипозбулися великій вазі тяжкості, масивності. Приміщення стали здаватисябільш світлими та просторими, стіни стали ніби непомітні. Собор незовні, ні всередині не здаються придушують. Вони постають швидше яквтілення діяльного життя середньовічного міста. Вони розраховані начисленний, щоб навколо кипіло життя. Громада собору як би позбуласясвоїй тяжкості, мало не ажурно для нашого ока прорізалися її стіни, усявона наповнився повітрям і засяяла. 
Про те, які захоплення викликала готична архітектура, коли після довгогозабуття Європа усвідомила нарешті, значущість художньої спадщини 
Середньовіччя, ми можемо судити по наступних рядках Гоголя: «Булаархітектура незвичайна ... - Ми її залишили, забули, неначе чужу,знехтували, як незграбне і варварську. Чи не дивно, що три століттяпротікло, та Європа, яка жадібно кидалася на все, жадібно переймала всечуже, дивувалася чудесам стародавнім, римським і візантійським або одягала їх посвоїми формами, - Європа не знала, що серед її знаходяться дива ... що в лоніїї знаходяться Міланський і Кельнський собори і ще дотепер «майорять цеглунедокінчене вежі Страсбурзького Мюнстера. Готична архітектура, таготична архітектура, яка утворилася перед закінченням середніхстоліть, є таке явище, якого ще ніколи не переводив смак і уявалюдини. Її даремно роблять від арабської, ідеї цих двох родівабсолютно розходяться: з арабської вона запозичень тільки одне мистецтво 
- Повідомляти важкої масі будівлі розкіш прикрас і легкість, але сама цярозкіш прикрас вилилася у неї в зовсім іншу форму ». 
Велика радість відкриття шедеврів мистецтва, століттями що пролежали в земліпісля загибелі породила їх цивілізації. В епоху Відродження таку радістьвипробовували новооткривателі античності, откапивая мармурову статую ідеальнихпропорцій або чудово розписану амфору; радість - разом з обуреннямна адресу тих, хто, стверджуючи християнську віру, заперечував культурнеспадщину стародавнього язичницького світу. Адже мистецтво середньовіччя довгоперебувало прихованим, хоч і не в землі, але не менш надійно під важкимшаром нерозуміння. Але ось настало прозріння, і краса цього мистецтвазачарувала уми і серця. 
Метою нашої роботи є відображення розвитку готичного стилю в 
Західній Європі з часів його зародження у Франції в середині 12 століття і донаших днів

Категория: Мои файлы | Добавил: Dimka
Просмотров: 281 | Загрузок: 0 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 1
1 wolkan  
УЧИТЕЛЬ: Домашнее задание принято к оцениванию
РЕКОМЕНДАЦИИ:
1.Попробуйте при выполнении задания:
- выравнивать текст в едином стиле, выделяя другим цветом  КЛЮЧЕВЫЕ слова, ГЛАВНЫЕ МЫСЛИ и ВЫВОДЫ;
- текст необходимо сопровождать иллюстрациями (попробуйте вставить несколько иллюстраций в текст и "выровнять" их, задав необходимые параметры
- при копировании текста произошел "сдвиг" формата средней части сайта. Будьте осторожны при копировании. Пропускайте текст ч/з "блокнот" или используйте при размещении функцию "ВВ-коды"
2. Переходите к следующему уроку
3. Проверьте свой почтовый ящик. Комментарий учителя к уроку уже должен прийти на ваш e-mail
Успехов!
smile

Имя *:
Email *:
Код *: